Огляд подвійного сліпого контрольованого випробування прохлорперазину та набілону в лікуванні рефракторного блювання, викликаного хіміотерапією від раку
Автори дослідження: Johansson R, Kilkku P, Groenroos M
Основний результат: Тяжкість нудоти та блювання, також кількість викидів та епізодів блювання були значно меншими з використанням набілону
Ліки: набілон
Спосіб введення: перорально
Учасники дослідження:27 пацієнтів із хіміотерапією
27 пацієнтів, у яких спостерігалася рефрактерна нудота щодо раніше поширених методів протиблювотного лікування під час хіміотерапії, взяли участь у перехресному, подвійному сліпому, рандомізованому дослідженні з метою порівняння ефективності та токсичності 2 мг перорального набілону та 10 мг перорального прохлорзину. цих ліків з періодичністю 2 рази на добу.
Свідчення вісімнадцяти пацієнтів були оцінені на ефективність. Спостерігалося зниження тяжкості нудоти протягом використання набілону. Кількість блювотних викидів та сухих епізодів блювання було значно менше (Р<0,001) при використанні набілону, ніж при використанні прохлорперазину. Відзначався значний вплив періоду (p<0,01) разом з оцінкою у пацієнтів епізодів блювання та оцінки наслідків терапевтичної ефективності, бувли блювання були гіршими у другому періоді лікування.
72% хворих (p <0,05) віддали свою перевагу набілону, але не прохлорперазину, згідно з терапевтичною ефективністю, що спостерігається.
Побічні ефекти (54%) були більш частими та серйозними при використанні прохлорперазину, ніж при використанні набілону. Як побічні ефекти спостерігалася постуральна гіпотензія (42%), яка виявилася досить тяжкою у 7 хворих, падіння тиск становила в даному випадку більш ніж 30 мм рт. Vertigo (23%). Також спостерігалися зміни у функціональності центральної нервової системи, що виявлялися головним болем, депресією, загальною слабкістю – 4%; зміни настрою з дисфорії – 8%.
Набілон показав активність щодо цис-платину-(50 мг/м2) та адріаміцину на додаток до циклофосфаміду, що викликає блювоту.
