Автори дослідження: Brenneisen R, Egli A, Elsohly MA, Henn V, Spiess Y
Основний результат: покращення функціональності суглобів та здатності ходити, в одного пацієнта додаткове пом’якшення болю
Досліджувана речовина: дельта-9-ТГК
Спосіб введення: перорально, ректально
Дозування: 10-15 мг внутрішньо; 2,5-5 мг ректально
Місце проведення дослідження: Фармацевтичний Інститут, Університет Берна, Швейцарія
Короткий опис дослідження:
Декілька доз дельта-9-тетрагідроканнабінолу (ТГК) у вигляді капсул (Маринол) і ТГК у вигляді супозиторій гемісукцинату вводили з 24-годинним інтервалом двом хворим на спастичність.
Після прийому дози 10-15 мг ТГК, пік плазмових рівнів становив від 2,1 до 16,9 нг/мл, та ТГК 74,5 у 244,0 нг/мл 11-нор-9-карбокси-дельта- 9 – тетрагідроканнабінол (ТГК-СООН, основний метаболіт ТГК) був виміряний за допомогою GC/MS протягом 1-8 годин та 2-8 годин відповідно.
Після ректальних доз 2,5-5 мг ТГК, пік плазмових рівнів склав від 1,1 до 4,1 нг/мл, та ТГК 6,1 до 42,0 нг/мл ТГК-COOH був виміряний протягом 2 -8 год та 1-8 год відповідно.
Біодоступність внаслідок перорального введення склала 45-53% по відношенню до ректального способу введення у зв’язку з нижчим поглинанням та високим метаболізмом.
Ефект ТГК на спастичність, ригідність та біль був оцінений об’єктивними неврологічними тестами (Ashworth масштаб, здатність ходити) та суб’єктивною оцінкою пацієнта.
Пероральне та ректальне застосування ТГК зменшує при прогресуючій стадії хвороби спастичність, ригідність та біль, що призводить до підвищення активної та пасивної рухливості. Відносна ефективність перорального порівняно з ректальною формою введення ТГК становила 25-50%.
Фізіологічні та психологічні параметри були використані для контролю психотропних та соматичних побічних ефектів ТГК. Не було виявлено відмінностей у здатності концентрації, настрої та функції серцево-судинної системи після введення ТГК.
