Використання марихуани в медицині почалося ще задовго до того, як її стали вважати наркотичним засобом, і факти, які наводять дослідники, змінюють думку про цю рослину
З давніх-давен люди займалися використанням з лікувальною метою різних рослин. Найбільш ранні згадки про застосування конопель у лікувальних цілях є в давньоіндійських та давньокитайських історичних документах. Археологи виявили сліди марихуани в останках жінки, яка, ймовірно, померла під час пологів понад 1600 років тому. Вчені вважають, що марихуана використовувалася для прискорення розродження та зниження інтенсивності болю під час сутичок.
У 1838 році Вільям Брук О’Шонессі, ірландський хірург і хімік, опублікував перше серйозне дослідження терапевтичного потенціалу спиртової настойки марихуани при лікуванні ревматизму, судом і болю при сказі та холері. У 1842 році О’Шонессі повернувся з Індії до Великобританії і привіз із собою насіння конопель. У праці «Бенгальська фармакопея» лікар описав міорелаксуючі, аналгетичні, протисудомні та протиблювотні властивості конопель.
Лікарські препарати, виготовлені на основі марихуани, швидко здобули популярність у Великобританії і стали не лише «безрецептурними», а й найбільш затребуваними в країні
У 1854 році у Фармакопею США внесли деякі зміни, після чого на американському ринку також з’явилися лікарські засоби, виготовлені на основі конопель. У 1890 році Джон Рассел Рейнольдс, особистий доктор королеви Вікторії у праці «Терапевтичне застосування та токсичні ефекти коноплі індійської» називав канабіс найефективнішим лікарським засобом від старечого безсоння, мігрені, невралгій, дисменореї, астми, астми, клінічних спаз.
Але вже з 1915 до 1920 року використання марихуани в медицині значно скоротилося. Зниження популярності конопель було викликано нестабільністю зберігання лікарських засобів, а також розвитком несподіваних ефектів при їх пероральному прийомі. У 1928 році більшість країн заборонили зберігання та вживання конопель і привели його до статусу кримінальних занять у зв’язку з ратифікацією Женевської конвенції 1925 року.
Незважаючи на незаконний статус конопель, біохіміки з Ізраїлю Рафаель Мешулам та Йєхіел Гаоні у 1964 році виділили її основний активний компонент і назвали його тетрагідроканнабінол. А вже 1985 року американські вчені створили синтетичні аналоги тетрагідроканнабінолу — marinol та dronabinol.
У 2000 році в Центрі дослідження лікарського застосування каннабісу, створеному при Каліфорнійському університеті було доведено, що коноплі можуть усунути нейропатичні болі та нудоту у пацієнтів, які страждають на розсіяний склероз і ВІЛ-хворих.
Використання конопель та її похідних довело свою ефективність у терапії епілепсії, бронхіальної астми, анорексії, артриту, мігрені, захворювань хребта, опорно-рухового апарату, артеріальної гіпертензії та передменструального синдрому. Було підтверджено, що систематичний прийом марихуани знижує внутрішньоочний тиск при глаукомі, що призводить до уповільнення або повної зупинки прогресування патології. У ході досліджень було встановлено, що коноплі здатні уповільнити розвиток деяких видів раку.
Маріхуана та її похідні здатні надавати позитивний вплив на протягом афективних розладів та різних видів психічних порушень. Деякі медики стверджують, що коноплі – це ефективний засіб від запорів, він допомагає перемогти наркозалежність викликану опіатами та знизити виразність неврологічних порушень при хворобах Паркінсона та Альцгеймера.
