До податкового закону 1937, що торкнувся марихуану, канабіс був потужним місцевим болезаспокійливим, м’язовим релаксантом, протизапальним та антиспазматичним агентом, був у складі практично у всіх свищах, гірчичниках, м’язових мазях та припарках.
Фармакопеї США перераховували коноплі до 1942 року до наркотику, після чого її було видалено під політичним тиском. Дані збори рекомендували канабіс для лікування понад 100 захворювань, таких як: втома, напади кашлю, ревматизму, астми, білої гарячки, мігрені, а також спазмою та депресією, пов’язаними з менструацією.
У ті часи фармакопеї США також зараховували коноплі як корисний медичний препарат. У виданні 1851 року йдеться:
“Скарги, за яких він [канабіс] був спеціально рекомендований є невралгія, подагра, ревматизм, правець, гідрофобія, епідемія холери, судоми, хорея, істерія, депресія, біла гарячка, божевілля та маткові кровотечі.
У 1890 році доктор Дж. Рассел Рейнолдс, член Королівського товариства та лікар двору Її Величності, заявив у журналі Lancet , що канабіс є “одним з найбільш цінних лікарських засобів, яким ми володіємо…”
У медичному тексті 1931 року йдеться:
“Основне застосування конопель в медицині спрямоване на полегшення болю і сну, і для заспокоєння впливів нервових розладів. Вона корисна при невралгії, подагрі, ревматизмі, білій гарячці, божевілля, інфантильних судомах, безсонні і т.д.
