“Каннабіноїди мають протиракову активність і, можливо, являють собою новий клас протиракових препаратів, які уповільнюють ріст ракової пухлини, інгібують ангіогенез (утворення нових кровоносних судин) і метастазування ракових клітин.”
До такого висновку привів всеосяжний огляд, опублікований у науковому журналі міні-оглядів з медичної хімії.
Протягом понад 30 років американські політики та чиновники систематично заплющували очі на наукові дослідження про те, що марихуана може відігравати певну роль у профілактиці раку – відкриття, яке було вперше зареєстроване у 1974 році. У тому ж році група дослідників з Медичного коледжу Вірджинії (діяли за завданням федерального уряду) виявила, що канабіс пригнічує злоякісне зростання пухлинних клітин у мишей.
Згідно з результатами дослідження 18 серпня 1974 року, опублікованими в газеті Washington Post, первинні дози ТГК марихуани сповільнили зростання раку легень, раку молочної залози та індукованого вірусу лейкемії у лабораторних мишей.
Незважаючи на такі сприятливі доклінічні результати, посадові особи уряду США відхилили дослідження (яке було зрештою опубліковано в журналі Національного інституту раку 1975 року), і відмовилися фінансувати будь-які подальші дослідження. Це дослідження, проведене Національною програмою токсикології США на суму $2000000, привело до висновку, що миші та щури, яким вводили високі дози ТГК, протягом тривалого часу відчували великий захист від злоякісних пухлин.
Замість того, щоб пропагувати свої висновки, урядові дослідники знову відклали результати, які побачили світ тільки після того, як чернетка з висновками просочилася в 1997 році в медичному журналі, який у свою чергу направив історію до національних ЗМІ.
На щастя, закордонні вчені щедро взяли ініціативу до своїх рук там, де американські дослідники так різко зупинилися. У 1998 році дослідницька група з Університету Комплутенсе в Мадриді виявила, що ТГК може вибірково індукувати апоптоз (програму смерті клітин) у клітинах пухлини головного мозку без негативного впливу на здорові клітини. Потім, у 2000 році, в журналі Nature Medicine було опубліковано повідомлення про те, що ін’єкції синтетичного ТГК викорінюють злоякісні гліоми (пухлини головного мозку) в однієї третини щурів, а також продовжують життя в іншій третині до шести тижнів.
У 2003 році дослідники з Університету Мілана в Неаполі, Італія, повідомили, що не- психоактивні сполуки в марихуані інгібують зростання клітин гліоми залежно від дози і вибірково вбивають ракові клітини.
Наступного року, дослідники повідомили журналу Американської асоціації з дослідження раку, що компоненти марихуани перешкоджають поширенню раку мозку в людській біопсії пухлини. У зв’язку з цією подією група дослідників з Університету Південної Флориди далі зазначила, що ТГК може вибірково пригнічувати активацію та реплікацію вірусів герпесу гама. Віруси, які можуть перебувати у стані спокою протягом багатьох років у білих клітинах крові, перш ніж стати активними та поширюватися на інші клітини, як думається, збільшують шанси на розвиток раку, такого як Karposis саркома, лімфома Беркітта та хвороба Ходжкіна.
Нещодавно дослідники опублікували доклінічні результати, що демонструють, що канабіноїди можуть відігравати певну роль в інгібуванні зростання клітин раку шкіри, раку молочної залози та раку передміхурової залози
Коли дослідники порівняли ефективність природних каннабіноїдів, то дійшли висновку, що і синтетичні агоністи, ТГК виявилися набагато вигіднішими, вибірково зменшуючи проліферацію злоякісних клітин і прискорюючи індукцію апоптозу, ніж його синтетична альтернатива, одночасно залишаючи здорові клітини.
