У 1970-х і 1980-х роках деякі зі штатів США проводили дослідження пацієнтів, в якому перевіряли протиблювотну ефективність природної марихуани у онкологічних хворих, які не реагують на звичайні методи лікування.
Деякі державні протоколи дозволяли пацієнтам вибирати між каннабісом і синтетичним ТГК, що вдихається. У цих дослідженнях було зазначено, що інгаляційний канабіс дорівнював або краще за пероральне введення синтетичного ТГК.
Наприклад, дослідники зі штату Теннессі відзначили більш високий показник успіху серед пацієнтів, що палять, ніж серед тих пацієнтів, яким вводили капсули ТГК при лікуванні нудоти та/або блювання, пов’язаних з протираковою хіміотерапією.
Дослідники з Нью-Мексико спостерігали аналогічні висновки: “Було встановлено, що вдихання каннабісу далеко перевищувало ковтання: 90,39% пацієнтів у групі, яка вдихала марихуану, показали поліпшення, коли тільки 59,65% пацієнтів у групі, яка усно приймала дельта-9-ТГК показали покращення”.
Дослідники з Каліфорнійської Ради з фармації виявили, що інгаляційний канабіс та усний ТГК показали аналогічні результати у пацієнтів. Проте лікарі досі номінально вважають природні коноплі трохи ефективнішими, ніж пероральний ТГК.
У пілотному дослідженні 1988 року в штаті Нью-Йорк порівнювали застосування інгаляційного каннабісу та усного ТГК в хіміотерапії онкологічних хворих, які не реагували на стандартні протиблювотні агенти: “Наші результати показують, що вдихання марихуани є ефективною терапією для лікування тош -за хіміотерапії раку”.
Сьогодні кілька груп пацієнтів продовжують використовувати природні коноплі та її каннабіноїди у великих кількостях, незважаючи на його незаконність і наявність Маринола.
У 2005 році британське опитування понад 500 хворих на ВІЛ/СНІД виявило, що одна третина респондентів використовують природний канабіс для полегшення симптомів, при цьому більше 90 відсотків з них повідомили, що він покращує апетит, знімає біль у м’язах та інші симптоми. Попереднє американське дослідження показало, що приблизно один із чотирьох пацієнтів з ВІЛ, використовував природний канабіс як ліки за останні кілька місяців.
Каннабіс також поширений серед пацієнтів з неврологічними розладами. Четверо з десяти голландських пацієнтів з рецептом на “медичний канабіс” (наданий голландськими аптеками зі стандартизованим вмістом ТГК в 10,2%) використовували його для лікування розсіяного склерозу або травми спинного мозку, за даними опитувань, опублікованих у 2005 році в журналі Neurolog. Ефективність була більшою серед респондентів, які вдихали канабіс порівняно з тими, хто вживав його в пероральній формі.
У 2002 році британське обстеження хворих на розсіяний склероз показало, що 43% респондентів використовували природний терапевтичний канабіс, при цьому близько половини визнали, що вони використовували його на регулярній основі. Сімдесят шість відсотків сказали, що вони робитимуть це й надалі, якщо канабіс буде легальним. Канадське обстеження хворих на розсіяний склероз виявило, що 96% респондентів “знають, що канабіс потенційно терапевтично корисний при розсіяному склерозі і більшість (72%) підтримують його легалізацію з лікувальною метою.” 74% респондентів відповіли, що вони використовують природний канабіс у медичних цілях для лікування симптомів тривоги/депресії та хронічної спастичності.
Останнім часом канадські дослідження, опубліковані в неврології, повідомили, що 14% пацієнтів з розсіяним склерозом і 21 відсоток респондентів, які страждають на епілепсію, використали медичний канабіс минулого року. Серед епілептиків двадцять чотири відсотки респондентів заявили, що вони вважають, що коноплі є ефективною терапією для їх захворювання. Обстеження 2002 року серед пацієнтів із хворобою Паркінсона привело до висновку, що 25 відсотків респондентів пробували канабіс, причому близько половини з них кажуть, що він надав їм симптоматичне полегшення.