Науково-дослідний проект: Самолікування
Лікування каннабісом засвідчено близько 80% хворих на астму та інші захворювання алергічного походження. Лікування здійснюється трьома способами: зовні – конопляними мазями, внутрішньо – з використанням конопляної олії та шляхом вдихання диму каннабісу або смоли випареною випарником. Як допоміжний засіб підходить смола ладану або випаровування конопляної олії.
Конопляною маззю рекомендується натирати груди та шию у разі виникнення дострокового гострого респіраторного стресу, при перших ознаках сором’язливості у дихальних шляхах.
Якщо мазь не принесе полегшення та хворий відчує наближення нападу, ефективним є вдихання диму з бонгу, або пари з випарника. Після чого настане бронхолітичний ефект канабісу, який запобігає розвитку судом, і хворий дуже швидко почуватиметься як завжди.
Для тривалого лікування астми дуже добре зарекомендувало себе масло каннабісу в дозі 1 чайна ложка на ніч перед сном, додана в теплий напій або намазане на шматок хліба.
Після першого місяця лікування конопель у згоді з лікарем можна почати зменшувати споживання звичайних ліків при лікуванні астми, особливо стероїдів, які, як правило, погано переносяться пацієнтами. Після тривалого лікування (1-2 роки) іноді можна не тільки послабити астму, але й зменшити чутливість організму до алергенів.
Для пацієнтів, які мають проблеми з прийомом жирів, може бути замінена олія конопель на конопляний порошок, який застосовується у разі лікування глаукоми або хвороби Паркінсона.
Вдихаючи канабіс з випарника, пара повинна діяти бронхолітично та покращувати дихання. Перевагою є швидкий, майже негайний початок дії. На практиці виявлено, що для астматиків краще вдихати слабкий канабіс із концентрацією ТГК 5%, ніж сильні сорти, які можуть спричинити подразнення та кашель, і надавати на деяких пацієнтів прямо протилежну дію, викликаючи бронхоспазми.
Існують і наукові підстави для лікування астми каннабісом, наприклад, у дослідженні “Health Aspects of Cannabis – Asthma bronchiale” (“Здорові аспекти коноплі – Бронхіальна астма”).
Дослідження ефектів марихуани на дихальну систему виявили бронхолітичний ефект у здорових добровольців. Добровольці вдихали дим марихуани, що містить 85 або 32 мкг TГК на кілограм маси тіла. У групи, яка отримувала вищі дози TГК, спостерігалося 38% зниження резистенції, і на 44% збільшилася провідність дихальних шляхів. Група, яка отримувала нижчі дози TГК, мала нижчі, але все ж таки значні зміни в нормальному стані. Чутливість дихального центру до рівня СО2 не була змінена при вживанні будь-яких доз, тому не було зафіксовано і центральних респіраторних депресій.
В іншому дослідженні пацієнтів з астмою, було використано вдихання парів метахоліну та вправи. Потім їм дали плацебо, фізіологічний розчин, ізопротеренол та пари марихуани, що містять 1 грам ТГК. Пари марихуани та ізопротеренол ефективно нейтралізували як напад астми, викликаний метахоліном, так і фізичними вправами, тоді як плацебо ніяк не вплинув на покращення стану.
В іншому дослідженні було протестовано плацебо-етанол, 200 мкг TГК в етанолі та солбутамолі (100 мкг) на групі з 10 пацієнтів зі стабільними астматичними синдромами. Дослідження було сфокусовано головним чином на вимірі однієї секунди життєвої ємності легень, FEV та Peak Flow Rate. ТГК та солбутамол значно покращили функціонування легень. Поліпшення було швидшим при солбутамолі, але ефект цих двох препаратів закінчився за годину після застосування.
Дельта-8 і дельта-9-тетрагідроканнабінол мають бронхолітичний ефект, хоча ні каннабінол, ні каннабідіол цей ефект не мають. Звідси випливає, що тільки психоактивний компонент марихуани може зробити бажаний ефект. Протягом 20 днів дослідження не було зафіксовано звикання до ТГК. Лікування астми – це хронічна дія, тому необхідно провести дослідження про толератність впливу.
Найбільш відповідна лікарська форма для лікування астми, ТГК в аерозолі. Існує, однак, незрозумілі ефективні дози, які викликають психічні ефекти. Механізм, за допомогою якого ТГК збільшує бронхіальну прохідність легень, відрізняється від звичайних бета-адренергічних стимуляторів. Це може бути використане з перевагою у розвитку резистентності після багаторазового використання бета-адренергічних стимуляторів, яка виникає у багатьох пацієнтів з астмою.
