Початок історії, дослідження, результати
Перші згадки про канабіс зустрічаються в записах учених, починаючи з 1652 року, але до початку 19 століття захід нічого не знав про наркотичні та медичні властивості марихуани.
Терапевтичний потенціал конопель західна медицина почала активно вивчати та використовувати лише з 1839 року. Західні медики дізналися про лікувальні властивості конопель із статті лікаря В.Б. О’Шонессі, який був на той час на службі у Британської Іст-Індської Компанії в Бенгалії. У своїй статті лікар докладно розповів не лише про використання марихуани з лікувальною метою на Сході, але й розповів світу про особливості її рекреаційного та ритуального використання.
О’Шонессі вивчив безліч літературних джерел, провів величезну кількість досліджень, а також зустрічався з багатьма своїми колегами з-поміж індіанців та мусульман. Лікар, перш ніж почати використовувати препарати для лікування людей, займався їх тестуванням на тваринах. Після того як лікар отримував підтвердження безпечного використання препаратів на основі конопель на тваринах він переходив до їх тестування на людях. У ході досліджень О’Шонессі вдалося з’ясувати, що коноплі має виражений седативний та аналгетичний ефект.
За допомогою конопляних ліків О’Шонессі успішно справлявся з усуненням больового синдрому при ревматизмі, а також знижував кількість конвульсивних нападів у новонароджених. Найбільш вражаючим став результат використання конопель у терапії пацієнтів, які страждали на сказ або правець: прийом смоли каннабісу пригнічував сильні м’язові спазми у цих хворих. Однак лікар також описав і випадки передозування, що проявляються розвитком марення та галюцинацій, які ескулап усував за допомогою проносних засобів та промивання шлунка.
Монографія, яку О’Шонессі видав 1839 року, була названа: «Про препарати індійської коноплі чи ганджі».
У монографії лікар підсумував усі отримані знання про медичний канабіс, які він зібрав за час своєї практики. Саме ця публікація відкрила західному світу в 19 столітті абсолютно нові ліки.
Ще до видання монографії О’Шонессі був відомий як талановитий лікар. Наприклад, за 7 років до цих подій, наприкінці навчання в медичному коледжі Единбурга, лікар уперше застосував метод інфузійної терапії та електролітної замісної терапії під час епідемії холери.
Після видання статті про марихуану О’Шонессі ще кілька років займався вивченням властивостей конопель, проте через деякий час він став інженером, а ще через якийсь час повернувся до Англії і більше ніколи не займався медичною практикою.
