Багато європейських країн (Іспанія, Німеччина…) дозволяють медичну марихуану
Яких результатів вдалося досягти державам, які ухвалили таке рішення?
Олександр Баратта: Марихуана може використовуватися як анальгетик у різний спосіб. Тетрагідроканнабінол або ТГК, який є головним активним компонентом індійської коноплі, можна вдихати з димом, приймати у таблетках або у вигляді під’язичного спрею. Таблетка має вкрай слабку болезаспокійливу дію, на відміну від самокрутки або спрею. Їхній болезаспокійливий вплив був науково доведений у разі хронічних болів різного походження (рак, ВІЛ, розсіяний склероз). Проблема з курінням цілком очевидна: ефективність залежить від типу рослини, методів збирання та підготовки. Тут потрібна стандартизація процедур.
Пропонувалися також і більш цікаві альтернативи: синтетичні аналоги, такі як набілон та дронабінол. Вони надзвичайно ефективні як засіб боротьби зі нудотою під час лікування раку, але їх болезаспокійливі властивості не надто хороші. Нарешті, існує препарат Савітекс, в якому поєднуються молекули двох різних каннабіноїдів. Загалом результати досліджень підтверджують його ефективність у боротьбі з хронічними болями. Проте за цим показником йому все одно не вдається обійти кодеїн. Крім того, у ході дослідження майже половина пацієнтів не відчули жодного покращення, а чверть взагалі перестали приймати препарат через побічні ефекти.
Таким чином, марихуана дійсно може становити інтерес у певних випадках і зробити комфортнішим життя людини при деяких хронічних патологіях. Але її болезаспокійливий вплив однаково нижчий, ніж у морфіну. Головним чином її можна використовувати як доповнення до морфіну, щоб цим знизити його дозування.
Нарешті, проведене у 2005 році опитування серед ВІЛ-інфікованих, які вживали медичну марихуану, дало промовисті результати: з’ясувалося, що лише 27% справді використовували її як болезаспокійливе, тоді як решта 73% курили «траву» тільки для того, щоб отримати задоволення.
Вільям Лованстейн: Щодо цього в науці немає єдиної думки. Насамперед, існує безліч різних рецептів. Далі існує дві системи. Першу було введено в 19 американських штатах: там можна отримати рецепт на марихуану за цілою низкою свідчень, у зв’язку з чим оцінити ситуацію досить складно. Італійська та іспанська системи у свою чергу дозволили провести дослідження, які загалом не дали задовільних результатів, тому що у більшості присутніх на ринку медикаментів містяться два або три канабіноїди, тоді як всього їх існує близько 60.
Проте, 11 років тому в Гаазі відбулася європейська конференція з цієї проблеми, на якій були озвучені обнадійливі результати
Насамперед це стосується нейродегенеративних захворювань (розсіяний склероз…), у яких спостерігалися цікаві результати в плані підвищення комфорту та ослаблення болю.
Медична марихуана також показала позитивні результати при прийомі деяких важких препаратів (їх застосовують у боротьбі з ВІЛ або гепатитом С): вона дозволила пацієнтові легше переносити лікування та призвела до підвищення апетиту. Загалом про якісь конкретні висновки говорити поки що не доводиться, але це не означає, що нам не варто прислухатися до хворих, які кажуть, що їм полегшало, в країні, де, наприклад, дозволена фітотерапія чи гомеопатія.
Складність полягає в тому, що зараз ми переходимо з медичної сфери до політичної. Деякі побоюються, що використання марихуани з терапевтичною метою може призвести до загального зняття заборони на її вживання в нашій країні, хоча ці два моменти, безумовно, не варто плутати. Ця ініціатива мала б мати суто медичний характер, проте для неї створюють політичні та юридичні перешкоди. З медичної точки зору просто вражає, що людину, яка намагається зняти біль за допомогою самолікування, можуть засудити.
